17.01.1994 - 07.04.2023
волонтер БФ «Україна для Героїв»
Євгеній Касімов-Зібніцький був із Чорнобаївки на Херсонщині. Ріс відкритим, добрим і дуже працьовитим хлопцем. Завжди допомагав матері, яка багато років працювала дояркою на фермі, займався танцями й співами, брав участь у шкільних гуртках і з дитинства любив автомобілі. Після школи одразу пішов працювати — спочатку в будівельну бригаду, згодом у Білозерське ДРСУ.У Євгенія була донька Уляна від першого шлюбу. У цивільному шлюбі з Ольгою, дівчиною з Чорнобаївки, народився син Осман. Коли почалася повномасштабна війна, Євгеній вивіз свою родину до Здолбунова Рівненської області. Саме там він почав волонтерити. Коли мама просила його вивезти сім’ю до Польщі, він відповідав твердо: «Ми з України нікуди не поїдемо».У Здолбунові Євгеній долучився до БФ «Україна для Героїв». Фонд був започаткований у Рівному як волонтерський рух Ukraine for Heroes і працював із гуманітарною допомогою та соціальною підтримкою.Євгеній допомагав розвантажувати й доставляти гуманітарні вантажі, їздив у прифронтові міста. З часом його рідні зрозуміли, що він бере на себе ще одну надзвичайно важку місію — допомагає з обліком і перевезенням тіл загиблих цивільних. Це була морально і фізично виснажлива робота, але він не відступав, бо був людиною, яка не могла пройти повз чужий біль.Після визволення правобережної Херсонщини Євгеній поїхав у Чорнобаївку по старшу сестру Любу. У березні 2023 року, перебуваючи в Бахмуті, він потрапив під обстріл: його притиснуло плитою, він травмував хребет. Повернувшись, звернувся до лікарні. 7 квітня 2023 року Євгеній помер від наслідків травм, отриманих під час поїздки до Бахмута. Йому було лише 29 років.Київські волонтери допомогли родині з кремацією. Євгенія Касімова-Зібніцького поховали у Чорнобаївці. Його мама Галина Османівна згадувала сон, у якому син стояв посеред зеленого поля, сміявся і казав: «А ви живіть, живіть тепер за мене і за себе!»